Опитування

Оцініть новий дизайн веб-сайту

Loading ... Loading ...

Понад двадцять років при Волочиській ЗОШ І-ІІІ ст.№1 працює  музей історії цього навчального закладу. В ньому знаходяться близько сімсот експонатів, зібраних упродовж багатьох років учителями історії та членами історико-краєзнавчого товариства «Пошук».

Ці матеріали розповідають про зародження освіти у Волочиську,її розвиток у довоєнні, повоєнні і нинішні роки, про становлення і розвиток середньої освіти в одній із найстаріших шкіл району, про долю багатьох вихованців школи, особливо довоєнних, а також перших повоєнних випусків.

Роботою музею керує Рада. В нинішньому навчальному році вона складається із восьми осіб, очолює її учениця одинадцятого класу Галичанська Анна. Всі члени Ради одночасно є екскурсоводами і проводять значну роботу серед учнів школи. Музейні експозиції в основному відповідають вимогам «Положення про музей при закладі системи освіти». Робота облікується у спеціальній книзі, вживаються заходи для забезпечення відповідних до Положення умов зберігання фондів музею. На його базі проводиться відповідна науково-дослідна діяльність учнів по з’ясуванню бойових біографій учнів, виявленню нових імен учасників війни під девізом «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Протягом своєї діяльності членами історико-краєзнавчого товариства «Пошук» стали відомі імена чотирьох колишніх учнів школи, які брали активну участь у Великій Вітчизняній війні. Також було зібрано матеріал про долю єврейської родини Айзен, яка залишилась на окупованій фашистами території і була майже знищена. Цей матеріал було узагальнено в роботу «Спогади б’ють у набат». За свою працю пошуківці отримали щиру подяку від голови обласного об’єднання фонду «Хесед Бешт» М.Лермана. Нажаль уже пішли у вічність останні очевидці трагедії цієї сім’ї  але пам’ять про ці події назавжди залишиться у серцях учнів школи. У 2003 році учнями – пошуківцями було узагальнено матеріал у роботу «Вікопомний подвиг», де розповідалось про фронтові подвиги бійців, випускників нашої школи та про воїнів 10-го Уральського Добровольчого корпусу, які визволяли Волочиськ від фашистських окупантів. Також приймали участь в акції «Краса і біль України», в якій досліджували історію одного із найстаріших підприємств харчової промисловості, Волочиського цукрового заводу.

Експозиції музею поділяються на чотири відділи:

І- Наша школа в довоєнні роки

ІІ- Вихованці школи в боях за Вітчизну

ІІІ- Вихованці школи – видатні люди нашої країни

ІV- Наша школа сьогодні

У першому відділі розповідається про  те, що зародження освіти в нашому населеному пункті припадає на 1801 рік – початок ХІХ століття. Тут у хронологічному порядку розповідається як розвивалась освіта в місті з 1801 до 1940 років, про виникнення середньої школи і перший випуск десятого класу у 1935 році. Вагомий внесок у розвиток даного відділу музею вніс І.С.Сидорук, який надав багатий фотоматеріал, описав  свій життєвий шлях та долі випускників 1935 року. На численних фотографіях зображені окремі епізоди шкільного життя довоєнної школи. В альбомі «Волочиська СШ№1.Сторінки історії» зібрані спогади колишніх вчителів та учнів школи, розповіді про кращих вчителів, навчання та громадсько-політичне життя довоєнного закладу. Тут є речові експонати: чорнильниці-невиливайки, ручки, пера, примірники довоєнних газет в яких розповідається про життя школи цього часу.

У другому, одному із найбільших відділів музею, розповідається про ратні подвиги  і фронтові будні вихованців довоєнної школи, про їх участь на трудовому фронті у воєнні роки. У вітрині, де виставлені письмові джерела учні дізнаються про подвиги на фронтах війни, кавалерів найвищої відзнаки солдатської доблесті Ордена Слави Петра Нижника, Василя Гурного, Володимира Лєгостаєва, Михайла Дацюка ( кавалери двох Орденів Слави), воїнів-афганців братів Мартинових, І.Войтовича, В.Махніцького і багатьох інших вихованців школи, які внесли свій посильний вклад у перемогу. Також розповідається про воїнів 10 Гвардійського Червонопрапорного орденів Суворова і Кутузова Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу – визволителів нашого міста і району від фашистських загарбників, про вихованців школи, які мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної.

Надовго затримуються учасники екскурсії біля фотографії першого повоєнного директора школи Дмитра Власовича Дейнеки. Його військова біографія є надзвичайно важкою і повчальною. Він активний учасник оборони Севастополя і Одеси. В боях за Одесу, під час жорстокого поєдинку з ворогом, загинув останній командир військового підрозділу і рядовий Дейнека взяв на себе командування ротою. Хоробро билися солдати роти під його командуванням. На одній ділянці фронту ворогові не вдалося пройти, всі атаки були відбиті. Після бою командуючий фронтом, дізнавшись про мужній вчинок солдата, тут же на передовій присвоїв йому звання молодшого лейтенанта. В одному з боїв важкопоранений командир попав у полон. Будучи у ворожому концтаборі він не припиняв боротьби, очолив підпільний комітет військовополонених, який готував повстання. Після визволення з полону і до кінця війни він знову на фронті. Нагороджений трьома орденами Вітчизняної війни і багатьма іншими високими бойовими нагородами.

Рада музею випускає рукописний журнал «Пошук». В цих журналах поміщено багато пошукових матеріалів, зокрема розповідається про бойові автобіографії вихованців школи. Таких журналів вийшло у світ двадцять. Рукописні журнали дають змогу не тільки зберегти здобуті матеріали, а й забезпечити їх гласність серед учнівського загалу. Адже кожен номер цього журналу проходить через шкільну бібліотеку, де з ним можуть ознайомитись як учителі так і учні. В останньому номері розповідається про нові імена наших вихованців, які пройшли горнило війни. Це М.Дацюк і С.Кенс, який потрапив на фронт у 1944 році, коли велися запеклі бої за визволення міста Тернопіль. Під час одного з боїв, він був важко поранений. Терміново потрібна була кров. Пораненому юнаку її влили, але не тієї групи. Почалась боротьба за життя. Він вижив, але з фронту його демобілізували за станом здоров’я. Він пішов на відбудову цукрового заводу, де і проробив до виходу на заслужений відпочинок.

Третій відділ музею присвячений вихованцям школи, які уславили себе не тільки на фронті, а у військовій службі та в мирний час на різних ділянках народного будівництва. На стенді і вітрині цього відділу розміщені фотографії і окремі наукові праці докторів наук Г.Левчука та Г, Дузя, кандидатів наук А.Сурмія, Л. Янік, М.Пруса, В. Стадніка, Р. Глухана. Всі вони внесли і вносять свій вклад в науку, праці  більшості із них відомі далеко за межами України. Список випускників школи, які прославили свої імена у галузі науки поповнюється. Стала кандидатом  філологічних  наук Наталя Герета та кандидатом педагогічних наук Тетяна Сокур, яка продовжує працювати в школі та навчати дітей української мови та літератури. Працює викладачем математики у Чернівецькому педагогічному університеті Галина Пасічник, яка захистила дисертацію і стала кандидатом математичних наук. Здобула найвищу відзнаку за свою педагогічну працю випускниця школи 1967 року Т.Мокрота, яка була удостоєна почесного звання «Заслужений вчитель України». Вона працює вчителем української мови в одній із шкіл міста Одеси. ЇЇ однокласник Василь Степанович Кокошко у рідному місті створив мале науково-воробниче об’єднання «Ніко». Це дало змогу збільшити кількість робочих місць та забезпечити якісною продукцією вітчизняного споживача. Крім цього Василь Степанович є постійним спонсором рідної школи, підтримує таланти школярів. Аркадій Довбуш за тренерську роботу та виховання олімпійського чемпіона здобув звання «Заслужений тренер України». Багато вихованців Аркадія Петровича стали відомими спортсменами, гідно захищали не тільки спортивну честь району, області, республіки, а й України на міжнародних змаганнях. Саме видатним випускникам школи буде присвячений двадцять перший номер рукописного журналу «Пошук».

Четвертий відділ розповідає про школу сьогодення, про те, як втілюється у життя Закон про освіту. Тут на окремому стенді і вітринах розміщені фотографії вчителів школи, матеріали про досвід роботи заслужених вчителів України Н.Скалозубової та О.Риголь, інших вчителів, класоводів, класних керівників, вихователів груп продовженого дня. Відділ вміщує у собі інформацію про здобутки учнів школи на сучасному етапі навчання. На вітрині музею розміщені Почесні грамоти та дипломи учнів школи за участь у різноманітних змаганнях, подяки  за навчання та виховання випускників школи, які продовжують навчання у вищих учбових закладах. Стенди розповідають про цікаві зустрічі та різноманітні заходи, які організовуються для учнів школи. З різних куточків світу надходять подяки педагогічному колективу від колишніх випускників школи, які завдячують своїм сьогоденням найстаршому закладу освіти у рідному місті.

Шкільний музей працює у взаємозв’язку з органами культури, зокрема з районним історичним музеєм, який при потребі надає практичну допомогу.

Музей у значній мірі сприяє розвитку творчих інтересів і зацікавлення учнів до пошукової, краєзнавчої роботи, формування у підростаючого покоління розуміння нерозривного зв’язку минулого, сучасного і майбутнього України.

Рада музею використовує різноманітні форми і методи роботи з учнівським загалом. Найбільш поширеною формою роботи є проведення екскурсій. За роки існування музею проведено сотні таких заходів. Тільки в минулому навчальному році більше двох десятків.  Учасники екскурсій з зацікавленням відвідують ці заходи і залишаються задоволеними. Про це свідчать десятки записів у спеціальній книзі зауважень і пропозицій. Популярною серед учнів є така форма роботи як уроки Мужності, які проводяться екскурсоводами безпосередньо в музеї так і при використані музейних експонатів у класних кімнатах.

Музей до повної міри виконує функцію довідкового центру. Тут учні і вчителі можуть отримувати необхідні довідки з життя школи, матеріали для використання їх на годинах класного керівника.

Робота музею в основному підпорядкована досягненню головної мети – залучення молодого покоління до вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого народу, формуванню освіченої творчої особистості та сприянню удосконалення та розбудови національної системи освіти. Для цього широко використовуються позитивні традиції свого навчального закладу, бойові і трудові біографії вихованців школи.

 

Пошук

Корисні посилання

mon

mon

mon

mon

mon

mon

mon

mon

mon

Архів публікацій